Вони могли обрати будь-яку професію. Натомість обрали ту, де кожен виклик — це чиєсь життя, а кожна хвилина має значення. У Нікополі рятувальники давно працюють за зовсім іншими правилами. Пожежі, зруйновані будинки, поранені люди — і постійна загроза повторного обстрілу. Вони їдуть туди, звідки інші намагаються якнайшвидше виїхати.
Володимир, Назарій та Дмитро — троє молодих рятувальників, які щодня працюють у місті під обстрілами.
У 22 роки Назарій уже знає, що таке працювати там, де небезпека — частина професії. Спочатку був сапером. Тепер — рятувальник. Обидві роботи вимагають холодної голови й
готовності ризикувати заради інших. Та Назарій говорить: обрав цю професію не через адреналін. Рятувати людей він хотів ще з дитинства.
Дмитрові — 23. Його основна робота — закупівлі. Та коли заступає чергова зміна, Дмитро залишає офісну роботу й приєднується до екіпажу групи швидкого реагування.
Володимирові — 23, і він уже начальник караулу. Під його керівництвом — доросліші та досвідченіші рятувальники. Та молодий вік тут не перешкода: для колег Володимир — авторитет, якому довіряють під час виїздів і складних рішень. Каже, стати рятувальником мріяв із дитинства. Тож після школи з вибором професії фактично не вагався.
Найскладніші виїзди для них — після обстрілів, коли доводиться працювати у зруйнованих будинках і під ризиком повторного удару. Російські війська атакують рятувальників безпосередньо під час ліквідації пожеж та розбору наслідків обстрілів.
Від липня 2022 року в Нікополі пошкоджено 21 одиницю пожежно-рятувальної техніки. Поранень за цей час зазнали 15 рятувальників. На жаль, не всі рятувальники Нікопольщини повернулися з таких виїздів. За час повномасштабної війни в Нікопольському районі загинули троє працівників ДСНС — Данило Хижняк, Максим Крутінь та Микола Нечипоренко. Їхні імена залишаються в історії рятувальної служби Нікопольщини.
