Посеред саду з персиками й виноградною лозою, у спальному районі Нікополя, розташована сімейна пасіка Євгена та Ольги Горностаїв. Тут подружжя доглядає понад 25 бджолиних сімей.
Понад десять років подружжя займається бджільництвом. Разом доглядають за вуликами, качають мед та долають робочі складнощі.
Чи не найбільший біль пасічників — погода, а особливо посУха. Через нестачу вологи рослини дають менше цвіту, а отже, бджолам просто нічого збирати. Тому скільки меду вдасться отримати цього року, бджоляр наперед сказати не може.
Та для нікопольських пасічників погода — не єдине випробування. Наступний виклик для бджолярів та їхніх медоносних утриманців — реалії прифронтового міста.
Попри всі ці обставини, бджолині сім’ї продовжують жити своїм життям. Навіть узимку вони не впадають у повний спокій: збираються у клуб, підтримують тепло та працюють, аби пережити холод. У кожної бджоли є своя роль — одні збирають нектар, інші охороняють вулик, а треті виконують функції розвідників.
Євген жартує: у чомусь бджоли схожі й на самих нікопольців. Кожен має свою справу, тримається за свій дім і продовжує працювати, попри небезпеку.
Та зупинятися подружжя не планує. У майбутньому Євген та Ольга хочуть масштабувати пасіку та вийти на більш промисловий рівень. Для родини Горностаїв пасіка — це не лише мед і бджоли. Це справа, яку вони бережуть як сімейну традицію. Поки навколо змінюється життя, у цьому саду продовжується справа, яка почалася задовго до війни.