Нікопольщина здавна славилася родючими землями, щедрими врожаями та працьовитими людьми. На землях колишніх козацьких Січей і сьогодні живуть ті, хто не лише пам’ятає своє коріння, а й продовжує справу предків. Однією з таких родин є сім’я Волинців.
Майже тридцять років тому Наталія та Юрій переїхали з Нікополя до села. Спочатку займалися тваринництвом, а згодом заклали свій перший сад. Серед фруктових дерев обрали персики.
Сьогодні господарство Волинців — це два гектари землі та сімсот дерев киргизької груші. За саджанцями й урожаєм сюди приїздили люди з різних куточків України. Та з початком повномасштабної війни звичне життя змінилося. Нікопольський район опинився під постійними російськими обстрілами, і разом із погодними викликами додалися воєнні.
Обрізка крони — справа Наталії Петрівни. Цього вона навчилася самотужки. Каже, правильне формування крони — одна з головних умов майбутнього врожаю.
Робота з технікою — справа Юрія Віталійовича. Разом із дружиною вони вже майже сорок років. Господар переконаний: їхня родина — козацького роду у дванадцятому поколінні. І у повсякденному житті подружжя дотримується канонів предків.
Сьогодні Волинці не планують розширювати господарство. Найважливіше — зберегти те, що вже виростили. І як справжні козаки, покидати свою землю чи віддавати її на поталу окупантам тут ніхто не збирається. Бо переконані: після війни на цій землі знову саджатимуть нові сади.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.