Нікополь вже давно став полігоном для окупантів, а нікопольці – мішенями для відпрацювання навичок. Від липня 2022 року від смертельного заліза окупантів, яке вони скеровують на місто, загинули 135 людей, ще 1 060 – отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Звичайні люди, які йшли вулицею, працювали, робили покупки на ринку чи просто їхали у маршрутці. Один вибух — і життя ділиться на «до» та «після».
У цьому сюжеті ми розкажемо історію нікопольчанки, яка після важкого поранення проходить протезування та реабілітацію у центрі воєнної травми Superhumans Дніпро. Попри ампутації, тривале лікування та складне відновлення, вона поступово повертається до повсякденного життя й будує плани на майбутнє — у рідному Нікополі.
Вікторія Фершал потрапила під артилерійський обстріл у листопаді 2025 року. Того дня у Нікополі загинули двоє людей. Вікторія отримала важке уламкове поранення ноги.
Після кількох операцій та лікування жінка розпочала новий етап — реабілітацію у центрі Superhumans Дніпро.
Тепер її день розписаний майже погодинно. Зранку — робота з фізичним терапевтом, вправи для зміцнення м’язів і тренування рівноваги. Далі — заняття з ходи на протезі: спочатку між паралельними брусами, потім із додатковою опорою і поступово — самостійно.
Фахівці пояснюють: після ампутації людині фактично доводиться заново вчитися контролювати власне тіло. Організм по-іншому розподіляє навантаження, змінюється баланс, а кожен рух потребує концентрації та часу.
Окрім фізичного відновлення, пацієнти проходять і психологічну адаптацію.
Під час занять Вікторія перебуває під постійним наглядом спеціалістів. Реабілітація після протезування — тривалий процес, який може займати місяці. Тут важливе все: від правильної постановки стопи до звички знову довіряти власному тілу.
Попереду у Вікторії — звикання до життя з протезом. Але сьогодні вона вже впевненіше робить свої кроки та говорить про майбутнє без страху. Каже: найбільше хоче повернутися додому, у Нікополь, і знову жити звичайним життям.
У центрі Superhumans Дніпро пояснюють: суперлюдина — це не про надможливості чи гучні слова. Це про людей, які після вибухів, операцій і втрат знаходять у собі сили знову вставати, вчитися ходити та будувати плани далі.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.