У прифронтовому Нікополі життя не зупиняється. Попри щоденні виклики, місто працює і тримається. Центр міста, де колись вирувало життя, сьогодні спорожнілий та тихий. Після трагічних квітневих подій люди тут не затримуються.
Безпекова ситуація в місті сильно вплинула і на логістику та доставку деяких категорій продуктів. Так, багато постачальників просто бояться приїздити до Нікополя, тож просять підприємців самостійно вирішувати це питання.
У центрі міста працюють комунальники — прибирають наслідки обстрілів, ремонтують пошкодження, доглядають території. Роблять усе, аби місто жило далі, навіть за кілька кілометрів від лінії вогню.
Місцеві жителі говорять просто: тут їхній дім. І поки є можливість — вони залишаються. Працюють, виходять у центр, заходять у кав’ярню, гуляють парком, коли ситуація відносно спокійна.
Сьогодні Нікополь тримається на людях і вірі у Збройні Сили України. Саме завдяки їм місто продовжує жити навіть під постійними обстрілами. І дуже хочеться вірити, що одного дня ми знову побачимо переповнений проспект, відкриті магазини та черги за кавою — уже без звуків дронів над головою.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.