Кожен, хто бував у Старій частині міста, знає величну двоповерхову будівлю, яка сумно дивиться на людей розбитими віконними рамами. На початку ХХ століття цей будинок був перлиною міста і окрасою всієї вулиці. У середині століття будівля ця була краєзнавчим музеєм. Старше покоління ще пам’ятає, як у “шкільні роки чудесні” приходили сюди на екскурсії. Зараз чудовий зразок міської архітектури початку минулого століття являє собою жалюгідне видовище. Зруйнований і занедбаний, він, здається, всіма забутий…
У ХІХ столітті в Нікополі проживало ціле сімейство старообрядців Гусєвих. Будинок був побудований купцем Першої гільдії Степаном Гусєвим 1902 року. Через релігійні особливості, в будинку Гусєва дотримувалися своєрідних порядків. Наприклад, у будинку було заборонено палити, а після відвідин єврейських купців і торговців Гусєв змушував прислугу вимивати підлогу.
Будинок був побудований у типовому для купецьких будинків того часу стилі: під будинком розміщувався величезний підвал, який використовували для зберігання товарів, на першому поверсі розташовувався магазин, а другий був відведений під панські покої. Також у своєму будинку він здавав в оренду приміщення під фотоательє Д. Мальта.
Після революції будівля була реквізована новою владою. Родині Гусєвих для проживання залишили лише невелику кімнатку на першому поверсі. Також тут знаходилися житлові приміщення, де проживали сім’ї вчителів Скороходов і доктора Арістова.
18 травня 1919 року в будинку на другому поверсі відкрили Музей образотворчих мистецтв. Усі охочі тут могли подивитися на унікальні речі, вилучені у сімейства поміщиків Нечаєвих.
Купецький будинок з великими просторими кімнатами чудово підходив для розміщення музейних експозицій. Його площа давала змогу виставляти величезну кількість експонатів.
За час свого існування будівля пережила підтоплення, пожежі, революцію і війни. Природно, що всі ці катаклізми неабияк зіпсували її стан і будівлю було визнано аварійною.
1 січня 1977 року музей закривають на капітальний ремонт, якому так і не судилося розпочатися. Ще майже десять років там перебували експонати, а музейні співробітники змушені були працювати в умовах небезпечних для життя.
У 1986 році музей з’їжджає в нове приміщення і для купецького особняка настають чорні дні.
Багато років активісти міста намагаються привернути увагу громадськості та влади до жахливого стану старого музею.
Багато хто мріє про те, що одного разу у відреставровану будівлю зможуть повернутися музейники. Адже сучасна будівля музею поступається за розмірами старій.
Але роки минають, а будівля залишається предметом спекуляцій, зокрема й політичних, адже саме її часто обіцяє привести до ладу, коли починаються передвиборчі перегони. Але вибори минають, кандидати йдуть, а будинок Гусєва занепадає з кожним роком дедалі більше.
