Уявіть: жити у відносно мирному Івано-Франківську, розвивати власний бренд одягу — і раптом змінити все, переїхавши до Нікополя, який щодня під обстрілами та атаками дронів.
Так вчинила Оксана Савик. Три роки тому вона наважилася на цей крок і перевезла сюди справу свого життя.
Жінку у Нікополь привело кохання. Оксана Михайлівна переїхала в уже обстрілюване місто, хоча й знала про небезпеку. Друзі такого рішення не зрозуміли, однак рідні підтримали.
Крамниці Оксани вже рік. Кравчиня відшиває вишиванки, блузи, але найбільше — костюми та худі. На деяких речах залишає побажання тим, хто їх носитиме. Свої вироби продає навіть за кордон — зокрема до Сполучених Штатів. Та найбільшу підтримку отримала там, де не очікувала.
Головне — не боятися, переконана героїня. Тож коли поруч зачинився суші-бар, вона вирішила спробувати себе в іншій сфері й відкрити власний заклад. Рішення ухвалила фактично за кілька хвилин.
Цьому сприяло одразу кілька факторів: готове приміщення, техніка, яку вдалося викупити, і найголовніше — досвідчений колектив.
Історія пані Оксани — одна з тих, що показують: навіть у найскладніших умовах можна не зупинятися і шукати нові можливості.
Наша редакція і надалі висвітлюватиме роботу підприємців у Нікополі — аби підтримати тих, хто залишається, працює і розвиває місто попри все.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.