26 травня 2025 року на засіданні Марганецької міської ради депутати одноголосно підтримують рішення “Про затвердження статуту комунального підприємства «Марганецьводоканал» в новій редакції. І наче нічого дивного, якби не декілька важливих “але”.
Найперше з яких – у Марганці вже понад 30 років існує комунальне підприємство, яке займається водозабезпеченням громади – і це виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Тож виникає цілком справедливе питання – навіщо місту, кількість населення якого ледь дотягує до 40 тисяч, аж два водоканали? Такою розкішшю не кожен обласний центр може похизуватися.
У 2019 році виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства передали з балансу Дніпропетровської обласної ради до Марганецької міської ради. Разом із ним — і 55 мільйонів гривень боргу. Але замість того, щоб поступово його погашати, місцева влада лише збільшувала заборгованість. Через амбіції, управлінську недбалість і небажання ефективно розпоряджатися майном громади, сума боргу вже перевищує 300 мільйонів гривень. Окрім того, на сьогодні в судах різних інстанцій розглядається більше 20 виконавчих проваджень, а деяке майно підприємства перебуває під арештом.
Також не варто забувати, що не тільки жителі Марганцю страждають через проблеми водоканалу. Люди в Мирівській та Томаківській громадах, які на жаль, поки що технічно залежні від рішень Боровика, вже понад півтора роки взагалі не бачили води в своїх домівках.
Чи можливо було вирішити проблему із заборгованістю ще на старті? Беззаперечно. Для цього всього лиш варто було адекватно виконувати свої зобов’язання перед кредиторами, мати підтримку від обласної влади та переглянути свої амбіції.
До речі, про них. Тут варто поговорити про статки та людей, які стоять на чолі марганецького водоканалу версії 1.0.
З 2019 року директором цього КП є Ваданов Валентин Олександрович. За минулий рік чоловік задекларував більше мільйона гривень заробітної плати та 340 тисяч гривень в якості накопичень. А ще, о диво, в лютому 2023 року він купує автомобіль Мазда СХ-5 2017 року випуску за рекордні 5000 гривень.
Також не можу приховати від вас і те, що пан Валентин є засновником приватного підприємства “Сантехмонтаж”, основним видом діяльності якого є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. До речі, тільки за 2025 рік “Сантехмонтаж” виконав робіт на марганецькому водоканалі на суму в півмільйона гривень. Яке неочікуване везіння!
У серпні минулого року, коли пан Валентин Ваданов разом із дружиною Тетяною відпочивали на Закарпатті, його мобілізували й зараз він проходить службу в одному з прикордонних підрозділів. А замість нього повноваження та заробітну плату у 70 тисяч гривень на місяць перебрав Михайлик Андрій Васильович.
Тепер поговоримо про доцільність створення ще одного, подібного підприємства.
До 26 травня новостворене КП “Марганецьводоканал” мало назву “Комбінат комунальних послуг Марганецької міської територіальної громади”, основним видом діяльності якого були пасажирські перевезення міського та приміського сполучення. Тепер же підприємство буде займатися забором, очищенням та постачанням води. Ніде жодного слова не написано про наявність виробничих потужностей чи бодай спеціалістів, які хоч якимось чином дотичні до роботи водоканалу.
Окремої уваги заслуговують керівники новоствореного КП. Так, згідно даних аналітичної платформи YouControl, до 30 травня поточного року директором “Марганецьводокал” був Олександр Олександрович Кострикін. З початку червня там головує Галіцина Вікторія Леонідівна. Познайомлю вас з обома.
У 2010 році пан Кострикін балатувався в депутати до Марганецької міської ради від “Партії регіонів”. За каденції Боровика, Олександр Олександрович був директором декількох комунальних підприємств. За законом, він має подавати до НАЗК свою щорічну декларацію про доходи. Однак цю норму він проігнорував і на сайті його звіту немає. Зате є дружини – пані Кострикіної Раїси Петрівни, яка працює в марганецькому управлінні праці та соціального захисту населення. Тож, майже все, що є в родині належить саме Олександрові – житловий будинок у Марганці, три земельні ділянки та квартира у Дніпрі, придбана у 2021 році. А ще дві автівки, одна з яких – Ауді Q5 2014 року випуску придбана на початку повномасштабного вторгнення за майже півмільйона гривень. При чому на той момент заробітна плата посадовця складала 37, 5 тисяч гривень на місяць.
Може саме через те, що йому складно пояснити походження своїх статків, Олександр Кострикін і не подає декларації?!
Ще цікавіша історія у нинішньої директорки “Марганецьводоканалу”. Пані Галіцина Вікторія Леонідівна була депутаткою Бердянської міської ради від партії “Слуга народу”. З серпня 2022 року очолювала Бердянську військову адміністрацію та одноосібно здійснювала повноваження міського голови, депутатського корпусу та виконкому. Чиновниця неодноразово ставала фігуранткою розслідувань щодо закупівель за дискримінаційними умовами.
16 жовтня 2024 року Президент звільнив Вікторію Леонідівну із займаних посад.
На жаль, розказати про статки новообраної директорки новоствореного “Марганецьводоканалу” не зможу, бо наслідуючи не дуже гарний приклад Олександра Кострикіна, декларації Галіциної в реєстрі немає. Однак, згідно з інформацією з відкритих джерел, жінка досі є бенефіціарним власником декількох підприємств, які наразі знаходяться на окупованих територіях – це Товариства з обмеженою відповідальністю “Коларівське” та “Наш Бердянськ”.
Обидві ТОВки не мають жодного відношення до діяльності, хоча б віддалено пов’язаною із водозабезпеченням та водопостачанням.
Тож навіщо було створювати новий водоканал, якщо не можеш дати ради старому? І тут у мене є декілька гіпотез.
Це добре продумана чергова схема із переведенням комунального майна в “приватну” власність. Ймовірно, це також спроба уникнути сплати трьохсот мільйонів боргу. Щоправда, для легалізації нової структури потрібно отримати відповідну ліцензію — процес тривалий і бюрократично складний. Далі, не виключено, що частку майна старого водоканалу буде внесено до статутного капіталу вже нового — більш «зручного» — підприємства. Йдеться про 200 мільйонів гривень, які складають статутний фонд. А це — майже весь річний бюджет Марганцю.
Варто зазначити, що для міст з населенням менше 100 тисяч осіб, тарифи на воду та водовідведення встановлюються місцевою владою, а не НКРЕКП. Тож існує вірогідність того, що Боровик та його команда встановлять для населення просто непідйомний тариф, аби за рахунок людей вирішити проблеми із заборгованістю.
Усе це — не просто управлінська недбалість. Це системна, цинічна схема, де інтереси громади вкотре приносять у жертву приватним апетитам. Поки місто задихається від боргів, люди — без води, а підприємства — без прозорих перспектив, посадовці з минулим у “Партії регіонів”, з недекларованим майном та сумнівними зв’язками з окупованими територіями — керують стратегічною інфраструктурою. І все це — під прикриттям гучних назв, “реорганізацій” і буцімто турботи про людей.
Ціна таких рішень — не лише мільйони гривень із кишень платників податків, а й втрата довіри до місцевого самоврядування. Адже коли чиновники починають ділити комунальне майно як трофей, а не як ресурс для громади — це вже не про недбалість. Це — про корупцію. І за неї точно доведеться відповісти.