13 травня у православному храмі ім. Петра Калнишевського зустрілися матері та дружини загиблих героїв. Жінки зібралися задля вшанування полеглих захисників України.
Та під час вшанування пам’яті померлих, земля здригнулася від ворожих прильотів. Присутні на заході шанобливо зберігали спокій під час молитовної частини зустрічі.
«Ворог намагається знищити український народ тільки за те, що ми любимо свою Батьківщину, свої міста і села, любимо цей Богом благословенний край. Коли ми будемо писати історію в сучасних томах української держави, а особливо нашого міста, ми маємо пам’ятати, якби не було наших славних героїв, які сьогодні, на жаль, поклали своє життя за Україну нашу, і тих новітніх героїв, які продовжують тримати оборону, то під яким би мирним небом ми жили?» – прокоментував обстріл настоятель храму отець Меркурій.
Оксана – дружина полеглого захисника Олексія Скирти, який почав захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Жінка залишилась сама з двома доньками: старшою Поліною та семимісячною Олею.
«Олексій мій військовозобов’язаний був. Служив в Іраку, була 93-я бригада, служив у міській військовій частині, потім його забрали в Нікольське, під Маріуполем, і в перший день їх накрили ракетами. Олексій з двома побратимами загинули в машині… Оля – дуже довгоочікувана дитина була у нас. Вона пам’ятає батька, впізнає на фото».
Не стримує сліз і Зінаїда Іванівна. Жінка прийшла помолитися за загиблого онука – Вадима Демченко. Тремтячими руками жінка перебирає пелюстки подарованої троянди й ділиться спогадами:
«Вадим пішов воювати одразу після початку війни – 24 лютого. 19 травня будуть роковини з дня його загибелі. Він був на передовій. Вадим був мій єдиний онук».
Пані Наталя теж прийшла вшанувати пам’ять сина, якого забрала війна, Олександра Пузикова. Хлопець пішов служити 6 березня 2019 року, а вже 19 травня він загинув під Торецьком у селі Шуми. Олександр служив старшим стрілком у 24-у окремому штурмову батальйоні «Айдар»:
«Пережити це дуже складно. На той момент мій чоловік лежав у реанімації півроку паралізований. Коли Саша помер, він не знав, що сина вже немає серед живих. Він навіть не знав, що йде війна, я весь час була біля нього».
Наприкінці молитви священнослужителі православного храму привітали жінок з Днем матері та подарували жовті троянди та пакунок з солодощами.
