26 квітня відзначають 37 роковини з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС. У Нікополі, попри постійні артобстріли та повітряні тривоги, біля пам’ятного знаку сьогодні зібралися ліквідатори аварії, їх близькі та вдови померлих.
26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталося непоправне — вибухнув реактор одного з чотирьох блоків станції, на якому знаходилося близько 200 тонн урану. З початку атомної катастрофи опромінені 8,5 мільйонів людей та забруднено 155 кілометрів території.
Першими викид радіаційних частинок відчули на собі рятувальники, які, не маючи відповідних захисних костюмів, все ж приборкали пожежу. Та викид радіації продовжувався й далі. Серед ліквідаторів було чимало нікопольців.
Спогадами про ліквідацію на Чорнобильській АЕС з кореспондентами “Прихисту” поділився Микола Патейчук, голова ГО інвалідів, ліквідаторів та постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС :
“Я брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На той час мені було 35 років, 2 дітей, меншій дитині півроку. Це страшна трагедія. Коли мене туди привезли, було враження, що мене в яму якусь кинули. Міста і села, немов привиди, позбавлені людей.Забирали до Чорнобиля тоді через військкомат. З Нікополя брали участь у ліквідації наслідків аварії приблизно 1 200 осіб, з Дніпропетровської області — більше 40 000 чоловік. З цих 40 000 тисяч наразі живі 21 670”.
Тамара Антонівна Жиганова — вдова одного з нікопольських ліквідаторів. Жінка згадує, як важко було їй залишитися одній із трьома дітьми:
“Чоловіка забрали з роботи. Якби він відмовився їхати, його б звільнили. Раніше з роботою було складно, а у нас троє дітей на руках. Поїхав він все ж таки. Приїхав назад до Нікополя через 3 тижні вже опромінений. Діагностували недокрів’я, проблеми з артеріальним тиском. Лікувала я його 5 років, а потім один за одним пішли інсульти…”
Зі сльозами на очах згадує померлих побратимів й Юрій Олександрович Залогін:
“Я був бригадиром — 20 чоловіків — водії, бульдозеристи, екскаваторники. Ми займалися евакуацією людей, вивозили худобу, пізніше завозили господарчі матеріали.
Тепер з цих 20 чоловік живих залишилося стільки, що і пальцях однієї руки можна порахувати…”
24 лютого 2022 року Чорнобильська АЕС відчула на собі ще одну трагедію — повномасштабне вторгнення росії в Україну. Окупаційні війська вдерлися на територію станції, обстрілюючи її з артилерії. Під час бойових дій ворожий вогонь пошкодив місця зберігання радіоактивних відходів. Внаслідок цього підвищився рівень радіації.
Близько 100 працівників, які опинилися на захопленій станції, продовжували виконувати свої професійні обов’язки, не допустивши ядерної катастрофи.
Окупанти розграбовували майно в робочих приміщеннях станції та дослідницьких цехах. Здебільшого крали побутову та деталі комп’ютерної техніки. Те, що не могли винести – руйнували; «глушили» мобільний зв’язок.
3 квітня 2022 року російські війська покинули територію Чорнобильської АЕС.
Атомні установки створені міжнародним стандартам для вироблення електроенергії. Та жодна з конструкції не розрахована на обстріли.
Запорізька АЕС, яка розташована в Енергодарі, знаходиться під окупацією російських військових від 4 березня 2022 року. Вона є найбільшою в Європі та третьою за величиною у світі.
Внаслідок обстрілів та російських провокацій на атомній електростанції неодноразово вимикалося живлення енергоблоків. Масштаб ймовірної ядерної та екологічної катастрофи, яка може виникнути в результаті аварії на ЗАЕС – неосяжний.
В такому разі Запорізька зона відчуження сягатиме 30 тисяч квадратних кілометрів, що у 10 разів перевищує Чорнобильську. Площа забрудненої території може сягати 2 мільйонів квадратних кілометрів.
