Більшість українців звикли до «ледачого» відпочинку в Туреччині, Єгипті або в будь-якій іншій туристичній країні. Наші земляки просто платять гроші та довіряють свій відпочинок туристичним агенціям. Проте є й інший, більш насичений та активний варіант відпочинку — самостійна поїздка. Такі мандрівки мають ряд переваг: мобільність, незалежність, можливість самостійно обирати місце проживання. Частіше за все це більш тривалий відпочинок (3—4 тижні). Все залежить від вашого бажання та можливостей. Наприклад, моя поїздка триватиме місяць, хоча все буде залежати від багатьох факторів — погода, настрій, вартість місцевої валюти (турецька ліра за останніх кілька місяців знецінилась, приблизно на 45 %) тощо.
Пропозиція поїхати в Туреччину надійшла від друзів, які вже відвідали чимало міст в цій країні. Я одразу погодився, адже давно хотів побувати в Туреччині, а друзі вже мали значний досвід самостійних мандрівок, тому могли зазделегідь передбачити неприємні «сюрпризи» під час подорожі та показати багато класних локацій.
Перше, що потрібно зробити, особливо якщо хочете заощадити на перельотах, це навчитись «ловити» квитки. Для цього є спеціальні сайти, групи в телеграмі, де виставляють дешеві квитки, та офіційні сайти авіакомпаній. Після придбання квитків необхідно зробити так званий HES-код. Це персональний код, введений Міністерством охорони здоров’я Туреччини, для відстеження пересування хворих на COVID-19. Переважно потрібен для відвідування державних установ, лікарень, банків та пошти, а також в більшості провінцій країни для користування муніципальним міським транспортом. Робиться це тест самостійно за 2-3 хвилини за допомогою сайту https://register.health.gov.tr/ . Також необхідно подбати про страхування, хоча це не обов’язково і зі страхуванням є деякі підводні, неприємні камені.
Ми летіли із Запоріжжя літаком компанії Pegasus і квитки обійшлися в 1 500 гривень на одного. Вперше HES-код знадобився на реєстрації в аеропорту, без нього на літак не пустять. Переліт був не прямий, а з пересадкою. Першою точкою приземлення в Туреччині був Стамбул. Політ до аеропорту «Сабіха» зайняв 2 години, де ми провели ще 3 години до посадки на другий борт. Час між літаками пролетів непомітно, адже цей аеропорт – повноцінний торговельний центр з магазинами, кафе та ресторанами. Переліт до Анталії зайняв ще півтори години.
Одразу варто обміняти невелику кількість валюти на турецькі ліри. Найзручніше це зробити в аеропорту, але курс тут не найвигідніший. З доступного транспорту було таксі та наземне метро. Ми обрали останній, щоб дістатись до автобусної зупинки, з якої вже рейсовим автобусом доїхали до нашого першого місця ночівлі. Проте, не все так просто. В Туреччині не можна просто сісти в автобус, трамвай чи метро і заплатити за проїзд кондуктору чи водію готівкою. Щоб скористатись громадським транспортом, треба в спеціальному апараті оформити пластикову картку Antalyakart. Вона діє в усіх видах громадського транспорту Анталії. Після придбання цієї картки її необхідно прив’язати до свого закордонного паспорту та HES-коду за допомогою сайту https://hes.antalyakart.com.tr. Завершивши оформлення та поповнивши картку, проїзд коштує 4.10 турецьких лір, ми сіли у вагон метро. Тут цей вид транспорту виглядає не так, як в Україні. Не має звичних вагонів, в яких власних думок не чутно. На їх місці один великий сучасний вагон-гармошка. Йде м’яко, не гуркотить та не витряхує дух з пасажирів. Доїхавши до потрібної нам зупинки, ми пересіли з надземного метро в автобус. Тут ми вже почали відчувати особливості турецького автомобільного руху (це тема окремої розповіді, але зазначу, що правил дорожнього руху майже ніхто не дотримується, ні водії, ні пішоходи).
Діставшись до готелю, ми швидко поселились та зайняли наші номери. Проте дуже скоро ми зрозуміли, що в наших номерах доволі холодно, тож спати довелось під всіма ковдрами, а ввімкнений на обігрів кондиціонер допомагав мало.
Проте ми знали, що нам треба тут переночувати одну ніч і наступного дня ми маємо переселитись вже в апартаменти в туристичній частині Анталії. Зранку ми смачно поснідали, шведський стіл був хоч і не великий, але смачний. Після сніданку ми всією компанією відправились пройтись узбережжям в парк Дюден та подивитись на водоспад, який впадає в Середземне море. Парк розкинувся вздовж узбережжя. По всій його території розташовано багато цікавих локацій з красивими краєвидами на море та місто.
Далі буде…