Чому навчатися на журналіста в Україні круто? Поради та досвід студентів із Нікополя

Чому навчатися на журналіста в Україні круто? Поради та досвід студентів із Нікополя | Прихист

09 июня 2021

Admin

Продовжуємо давати поради абітурієнтам. Цього разу поспілкувалися із колегами — студентами спеціальності журналістика.
Почнемо із Микити Саєнка — випускника гімназії №15, студента 2 курсу факультету міжнародної журналістики, Київського університету ім. Бориса Грінченка.

Вибір професії

Я визначився із професією доволі пізно, на відміну від своїх однолітків. У школі навчався у класі із напрямом журналістики. Це така особливість гімназії: після 7-го класу обираєш між журналістським, економічним та юридичним напрямом навчання. Від обраного напряму формуються нові шкільні предмети. Я обрав журналістику та вона була окремим однойменним предметом. Ще й сподобалась мені, тож обрав цю спеціальність для подальшого навчання. Практикувався у цьому останні роки навчання у школі, писав комікси та тексти до ігор. ВУЗ обрав випадково, бо мій батько хотів бачити мене дипломатом, а я хотів бути журналістом. Тому знайшов золоту середину і тепер вчуся на міжнародного журналіста у Київському університеті ім. Бориса Грінченка.
Вступав, як і усі: після складання ЗНО відправив документи та отримав позитивну відповідь. Але нервував, бо боявся, що мій середній бал для Києва буде замалий. З історії — 153, англійської — 172, української — 182. В результаті, все було добре й вступив.
Значно погіршилося відношення до навчання через карантин. Бо повноцінну освіту я отримував лише протягом першого семестру першого курсу. Тим не менш, мені подобається, що навчання поглиблюється на подальших курсах, бо предмети починаються більш профільні, а навички більш практичними.

Чому саме український ВУЗ?

Я обрав саме український ВУЗ, бо мені подобається жити саме в Україні. Я планую тут працювати і створювати сім’ю, а навчання журналістиці за кордоном не несе великого сенсу, адже наша країна має достатню кількість професіоналів, які готові поділитися досвідом. Важливо розуміти політичну ситуацію, економічні нюанси, журналістські вимоги. За кордоном стати професійним журналістом, на мій погляд, важче. Саме тому обираю розвиток себе у свої країні.

123602514_129297325317666_1754220022525705327_n

Також «Прихисту» погодилася розповісти про свій досвід нікопольчанка Аліна Бурцева. Зараз дівчина навчається на ведучу програм телебачення та тележурналіста в Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка та працює редакторкою новин на 5 каналі.

Несподіваний розвиток подій

Зі своєю майбутньою професією я визначилася ще у років 14. З дитинства «марила» юридичним факультетом. Мріяла стати адвокаткою чи прокуроркою. Утім, у 9 класі почалася займатися громадською діяльністю у нашому місті, активно брати участь у різноманітних вокальних конкурсах. І якось моя викладачка — керівник вокальної студії «Октава» Ніна Колісниченко – запропонувала мені написати статтю про один із конкурсів, в якому брали участь наші вокалісти. І мені сподобалося. Спочатку це були замітки в онлайн-видання «Нікополь-арт». Потім почала брати участь у різноманітних онлайн-конкурсах з журналістики. А вже після 10 класу я працювала позаштатною кореспонденткою газети.
Я хотіла остаточно зрозуміти, чи подобається це мені і чи справді я хочу пов‘язати з цим своє життя.

Вибір навчального закладу

Я мріяла вчитися в КНУ ім. Шевченка, адже це найкращий ВУЗ країни. Якщо журналістика, то лише Інститут журналістики. Так і склалося.
Готувалась до вступу рік. Оскільки вчилася відмінно, то хотіла все-таки підтвердити свої знання та отримати золоту медаль. Тож цілий рік ходила до репетиторів. Щодня. У мене був лише один вихідний в тиждень – це п‘ятниця. Тож вільний час могла провести разом з друзями. І попри таку завантаженість, я встигала в суботу гуляти до ранку у клубі.
А вже ввечері читала щонайменше з сотню сторінок по історії України. Складала українську та літературу, історію, географію та англійську. Під час екзаменів майже зовсім не хвилювалася, адже розуміла, що можу зробити лише гірше. Взяла себе в руки і успішно склала всі ЗНО. Золото в кармані!
Не знала, яку саме спеціальність оберу, тому подала на усі і готувалася до будь-чого. Але обрала – «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво». Тож тепер навчаюся на ведучу програм телебачення та тележурналіста. Аби вступити сюди, здавала творчий конкурс. У цьому мені допомога акторська майстерність.
Нині я закінчую 3-й курс. «Синдром відмінниці» — то занадто складна штука, яка заважає жити на повні груди. І попустило мене лише зараз. А на першому курсі я ледь не потрапила до лікарні через перевтому, бо вчилася ночами…

Перспективи розвитку в Україні

Освіта дає нам зв‘язки, самостійність, відповідальність та репутацію. Це комунікація, яка дозволяє впевнено рухатися далі. Все залежить від закладу освіти. І його репутація дуже важлива. Знання, які я здобула в університеті, у поєднанні з навичками, яким я навчилася на роботі, – ідеальний тандем. Вчитися треба. Але і треба визначати для себе те, що саме потрібно вчити.
Мій батько хотів, аби я навчалася в Польщі. Але я не захотіла. Я люблю нашу країну, і поки що, хочу залишитися тут. Адже професійно хочу розвиватися у нас. Час, звісно, покаже. Усе залежить від того, чого очікує людина від навчання, які перспективи бачить для себе у майбутньому, де може працювати за спеціальністю і як буде втілювати свої професійні ідеї. Слід думати на кілька кроків уперед. Кожному своє!
Але головне: треба вірити в себе і нікого не слухати!
Колись мені казали, що я тупа і не вступлю до омріяного ВУЗу. Казали, аби я подивилася на себе в дзеркало і почула свою дикцію. Мовляв, не бути мені журналісткою. Проблеми у мене справді були, але наполеглива праця зробила свою роботу.
Так от. Мені буде лише 20, а у мене вже майже 2 роки досвіду роботи на одному з центральних каналів. Шах і мат.

189121086_1382476575441216_6775364802159880430_n

Комментарии

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Другие новости