Легенди про кошового отамана Івана Сірка

1 месяц назад

Кожного року в перші дня серпня з усієї України прижають люди до могили Івана Сірка, щоб вшанувати пам'ять кошового. Цей рік також не стане виключенням, адже сьогодні 3 серпня українці приймуть участь у козацьких фестивалях в селі Капулівка та на «Співочому полі». Мешканці нашого міста та району добре знають це місце. Хтось ще малим бував тут на шкільній екскурсії, а хтось приїздить робити весільну фотосесію. Мабуть, щоб шлюб був міцним, як козак.

Про Івана Сірка складено безліч легенд та переказів, а от документальних підтверджень набагато менше, тому досі невідома навіть точна дата його народження.

І поки біографи – дослідники  та історики чубляться поміж собою вишукуючи історичні факти, журналісти газети «Грані» зібрали для вас 10 цікавинок про легендарного козацького отамана.

 

DSC_8150

1.  Легенда про народження з зубами. З самого народження козака, щось пішло не так. Якщо вірити легенді, то малий Сірко народився з зубами. Коли це побачила баба-повитуха, то її ледь не схопило серце. На все село рознесла жінка новину, що в родині Сірків народився справжнісінький вовкулака! Старі мудрі люди казали: «Це значе, що він все життя буде ворогів гризти».

 

 

2.  Шайтан, характерник, чортів друг. Як повелося воно з дитинства, так пішло й далі. Очевидці божилися, що особисто бачили як пан отаман перевертається на вовка, ловить кулі зубами та робить інші не зовсім природні речі. Шайтаном, себто чортом, називали його татари, оскільки не могли второпати, чого вони постійно програють у битвах зухвалому українцю. Але кажуть, що самі чорти Сірка теж не любили, бо одного з їхнього городу Сірко вбив з пістоля «той тільки «мликнув догори ногами» (власне, тепер маємо річку Чортомлик).

 

 

3.  Вояж Сірка у Францію. За деякими джерелами, військо Івана Сірка встигло навести «лад» не лише в Україні, а й у Франції під час 30-річної війни. За кілька днів хлопці в шароварах змогли зробити те, що у французів не виходило роками -  завоювали неприступну фортецю Дюнкерк. Коли козаки прийшло забрати гроші за зроблену справу, примхливий кардинал Мазаріні заявив, що французи, мовляв, воюють за честь і славу, а козаки за гроші. На що отримав глузливу відповідь, що кожен воює за те, чого їм не вистачає.

 

 

4.  Пошана серед всіх козаків. Дуже любили його побратими за простоту. Кажуть, що це чи не один єдиний отаман, який жив разом з козаками в одному курені, харчувався з одного казана та палив вечорами ватру. Крім того, був ще тим шибайголовою та відчайдухом, йшов за будь які пригоди, що ще більше привертало до нього вояків.

 

 

5.  Провів майже 55 боїв і жодного не програв. Якщо для українців Сірко був першим леґінем на селі, то турки й татари  ненавиділи його люто. Мабуть, тому й пліткували, що Сірко ніхто без своєї магії, при цьому боязко перезираючись, бо хто їх зна тих характерників…

 

 

6.  Легенда про лист козаків турецькому Султану. Саме Іванові Сірку приписують авторство листа, в якому султану Мехмеду IV чітко дали зрозуміти, що він не бозна який скарб. Більшість дослідників вважають цю пам’ятку діловодства 17 століття фейком. Як би там не було, але на відомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» художник зобразив саме Сірка. 

 

 

7.  Різдвяна битва на Січі. Султан Мехмед IV ображений нецензурним змістом листа зачаїв образу і при першій нагоді рушив на Січ величезним військом маючи розрахунок, що козаки напилися оковитої в ніч на Різдво та полягали спати. Це була фатальна помилка. На Січ їм вдалося потрапити захопивши вартових, а от далі щось пішло не так. За легендою, один з козаків проснувся до вітру. Побачивши у віконце, що вся Січ напхана татарами мов тарганами, він одразу перебудив своїх побратимів. Козаки, яким не дали додивитися сни, були дуже люті. Тому турків гостинно зустріли кулями. Вороги, які не очікували такого, почали  метушитися, збиваючи один одного. Козацькі стрільці вправно косили непроханих гостей швидко скорочуючи їх кількість. Уторопавши, що зараз буде непереливки, султан прийняв наймудріше рішення в цій ситуації – швидше накивати п’ятами.

 

 

8.  Права рука, яка приносе перемогу. Переказують, що сам Сірко заповідав після смерті відтяти свою правицю та діставати її в скрутні моменти. Чому саме права рука, а не скажімо ліва - ніхто не каже. Тож це момент ми також відносимо до розряду легенд. Хоча доля логіки тут є, хто зна чого можна очікувати від людей, які в якості артефакту носять с собою відтяту руку?

 

 

9.   Український прапор на могилі Сірка. Мало хто знає, що один з перших українських прапорів був піднятий саме на цьому сакральному місці ще 7 листопада 1988 року. Мешканці Покрова (тоді Орджонікідзе) підняли перший синьо – жовтий прапор.  В ті часи це було досить небезпечно, особливо, якщо пригадати, що 7 листопада відзначали День жовтневої революції і такий захід не викликав захвату у місцевого керівництва.

 

 

10.  Перепоховання Сірка. Як не знав Сірко спокою за життя, то не було його й після смерті. Перша могила кошового була зруйнована під час нищення Чортомлицької Січі.  Пізніше перепохований на території Капулівки, де за нею доглядали місцеві. В 1939 Івана Сірка назвали «петлюрвцем» та «ворогом радянської влади». Тож, за могилою неблагонадійного «товарища» Сірка ніхто не доглядав.  В 1967 році могилу перенесли на її сучасне місцерозташування, при цьому було вилучено череп, та декілька кісток для досліджень. Частини козака довго «мандрували» спочатку в Москву, де вчені дослідивши череп змогли дізнатися, як виглядав отаман. Потім до Нікополя, а тоді до Дніпра. Люди перешіптувалися, що «то мабуть щось з нечистими цілями». Кажуть навіть, що кілька років череп зберігався в сейфі якогось посадовця. Та нарешті в 2000 році череп повернули до тіла і прах кошового залишили в спокої.

 

 

 

DSC_8159

Реклама